Агрия • Ответить

Смайлик

Оформить текст

Жирным Наклонным Подчеркнутым Зачеркнутым Подстрочным Надстрочным

Выровнять текст

- Слева - - По центру - - Справа -

Вставить в текст

URL cсылку Изображение Видео Youtube Скрытый текст Тег для кода Тег для цитаты Тег для цвета Аудио SoundCloud

Код подтверждения:: Введите код в точности так, как вы его видите. Регистр символов не имеет значения.

[quote="Боярка храм" post_id=8652 time=1302428845 user_id=1196]
[b]Проща до Йорданії[/b]
10 квітня 2011 р. На Хрестопоклонному тижні відбулася перша паломницька подорож до Йорданії. До групи прочан входили канцлер єпархії прот. Віталій Зубак і київський декан о. Дмитро Присяжний.

[spoiler=Розповідь про прощу:]Сергій Ухачевський. Земля свята - Йорданія
2011-04-10
Свята земля у нас здебільшого асоціюється із Палестиною та Ізраїлем. Та як виявилося – саме на території Йорданії чимало біблійних пам’яток, із якими ми ознайомилися під час паломницької подорожі в цю країну. Але багата вона і пам’ятками, що мають величезне загальноісторичне значення. Їх у своїй мандрівці ми не пропустили теж.

[b]АММАН[/b]
Столиця будь-якої держави — це її обличчя. Амман у буквальному розумінні є втіленням всіх особливостей цієї держави. Тут переплелися: сучасність і минуле, типово арабська традиція із європейським стилем, християнство з мусульманством. Тут нікого не дивує, коли на одній вулиці через дорогу сусідують мечеть із церквою. Та нас вражало інше…  Хто бував в арабських країнах, відчув на собі нав’язливий сервіс вуличних торговців. У Йорданії такого не зустрінеш. Навпаки, перехожі часто просто здороваються з вами, дітки радісно махають вам руками і вітають: «Welcome to Jordan»! 
На жаль, нам не вдалося побувати у багатьох цікавих місцях Амману, таких як Цитадель, римський театр, але столиця залишила у нас приємні спогади. Тож є причина сюди повернутися знову.

[b]МАДАБА[/b]
Наступний пункт  нашої паломницької подорожі — до міста Мадаби, що неподалік Амману. Місто — насичене історією, відоме з часів Старого Завіту. Тому багатьом буде особливо цікаво відвідати Археологічний музей і Археологічний парк, руїни храму Апостолів, що був зведений більш як півтори тисячі років тому. Місто знамените своїми церквами, без відвідування яких не може обійтися жодна повноцінна мандрівка Йорданією. Та найбільш відома — православна церква Святого Георгія. Тут можна побачити цікаву мозаїку, на якій зображена одна з перших карт Святої землі. До того ж церква Святого Георгія красива і велична. І ще – тут трапляються цікаві зустрічі із українцями, котрі живуть в Йорданії.

[b]ГОРА НЕБО[/b]
Йорданія недарма вважається святою землею, адже в ній є велика кількість місць, шанованих людьми різних релігійних конфесій і віросповідань. Одним з таких місць є гора Небо, на котрій завершив свій земний шлях пророк Мойсей. Це — найвідоміша святиня Йорданії, місце поклоніння перших християн. Пам’ятка приваблює натовпи паломників з усього світу й досі. Тому тут завжди велелюдно. Ми приїхали на гору вранці, коли легенький туман і блакитний серпанок висів над долинами і Мертвим морем. З гори розкривається неймовірної краси панорама.
Саме звідси Мойсей побачив Ханаан, Землю Обіцяну. В яку йому увійти не довелося. Десь тут він і похований. Місце самої могили не знайдено. Але вершина гори Небо дуже для цього підходить. Намолене, святе місце. Тут добре і затишно.
Перший християнський храм на горі Небо був побудований у кінці шостого століття. На жаль, нам не довелося побувати в ньому, бо там проводяться археологічні дослідження і йде реконструкція. Та саме місце сповнене біблійної святості й дихає сивою історією. Більшість мозаїк із храму тимчасово перенесено до наметів, де їх можуть оглянути паломники. Ці орнаменти вражають своєю довершеністю. За часів іконоборства обличчя людей на мозаїках нищилися. Але одну мозаїку врятував священик. Він засипав її товстим шаром піску, а зверху поклав менш цінну.
А просто перед храмом постав символічний Посох Мойсея (Зміїний хрест), що символізує мідного змія, спорудженого Мойсеєм у пустелі, і одночасно — хрест, на якому був розіп’ятий Ісус.

[b]ВАДДІ ХАРРАР (МІСЦЕ ХРЕЩЕННЯ) [/b]
На місце Хрещення Ісуса ми приїхали опівдні, коли сонце стояло в зеніті і погода сприяла купанню. Занурюватися у купіль тут заведено у спеціальних сорочках, котрі продаються у сувенірних магазинах за ціною $20. Щоб не витрачатися, радимо перед поїздкою позичити таку сорочку у своїх родичів чи знайомих, котрі раніше омивалися в Йордані.
Щодо місця хрещення Ісуса, то доведено: Іван Предтеча хрестив Його саме тут — на місці впадіння струмка Іоанна Хрестителя в Йордан. Це визнав і папа римський Іоанн Павло ІІ у 2000 році під час його офіційного візиту в країну.
Місцина, прилегла до Йордану, знаменита ще й пагорбом святого Іллі, з якого пророк вознісся на небеса,  великим басейном для хрещення, збудованим за часів Риму, печерами ченців, життям шанованої християнської подвижниці Марії Єгипетської, монастирем Абата Роторіуса, церквою Папи Іоанна Павла ІІ. Також тут багато руїн старих храмів. У давні часи ці храми страждали від повеней, але ченці не переносили їх в безпечне місце, щоразу ревно відбудовуючи на попередніх підмурівках, що й підтверджує: Ісус хрестився саме тут.
Зовсім недавно поруч звели унікальну церкву Іоанна Хрестителя. Це єдиний православний храм, розташований у найнижчій точці планети, недалеко від узбережжя Мертвого моря. Перший камінь у його фундамент заклала мати чинного короля Абдалли — принцеса Мона. Будували церкву на кошти уряду Йорданії, інтер’єр обладнала грецька церква, а сусальне золото, яке покриває купол і хрест, — подарунок Російської православної церкви. 
Тож пройшовши вузенькими доріжками, що прокладені крізь зарості тамариску, ми дійшли до самого місця Хрещення Ісуса. Нині Йордан – скоріше схожий на струмок, його береги заросли очеретом, вода пісочно-мутна, а течія повільна і спокійна. На протилежному боці облаштували місце для купелі (а заразом і прикордонну заставу) й ізраїльтяни. Відправивши чин освячення води, наші священики запросили усіх прийняти йорданську купіль. Відчуття, коли входиш у цю воду – неперевершене. На фізичному рівні відчувається, як з тіла виходить щось непотрібне і зайве, а на душу сходить благодать. Не зважаючи на прохолоду, виходити з річки не хотілося. Але нас чекали нові місця і нові враження…

[b]МЕРТВЕ МОРЕ[/b]
Мертве море — насправді солоне озеро. Узбережжя є найнижчою ділянкою суші на Землі: воно перебуває на 417 метрів нижче рівня світового океану. В море впадають кілька струмків і річка Йордан. Воно називається Мертвим тому, що тут не можуть жити жодні живі організми — через високий вміст солі. 
Зі сходу Мертве море закрите горами, а із заходу — крутими пагорбами Єрусалиму, і це додає пейзажу надзвичайної краси. Зараз прибережжя безтурботно тихе, не залюднене, проте в біблійну давнину тут вирувало життя п’яти міст: Содома, Гоморри, Адми, Севоїма і Цоару. 
Християнська традиція стверджує: Мертве море з’явилося на місці, де колись стояли Содом і Гоморра, що погрузли в гріхах і пороках. Єдиний праведний городянин Содому Лот отримав попередження від двох ангелів, що Бог знищить обидва міста за їхні гріхи. Ангели наказали Лоту негайно забирати родину і бігти звідтіля. При цьому заборонили озиратися. Дружина ж Лота Іріт не змогла встояти перед спокусою, з гіркотою і жалем вона обернулася, щоб кинути останній погляд на Содом… І Бог покарав жінку, перетворивши її в соляний стовп. А потім з небес полилися вогонь і сірка, і було спалено ці міста...
Попри давню історію, тепер цей район став справжньою санаторною зоною. Лікувальні властивості солей і грязей Мертвого моря відомі давно. Цілющими є як сама атмосфера моря, так і морські ванни. Багата мінералами грязь сприяє лікуванню шкірних захворювань, добре допомагає при розширенні вен. Крім того кліматичні умови сприяють лікуванню багатьох хвороб, наприклад, бронхіальної астми. Висока концентрація магнію, калію, кальцію, брому і йоду впливає на організм оздоровляюче і має заспокійливу дію. А солі в поєднанні з екстрактами лікарських трав здатні і справді творити дива. Відомо, що цар Соломон, цариця Клеопатра і Ірод Великий спеціально приїжджали сюди для оздоровлення. Ми теж не втрималися і після довгого прочанського дня дозволили собі поплавати на поверхні Мертвого моря.

[b]ПАЛАЦ ІРОДА ВЕЛИКОГО[/b]
Наступний пункт нашої подорожі потребував трішки зусиль – щоб піднятися на круту гору, до руїн палацу Ірода Великого. Та це була приємна прогулянка, зважаючи на краєвиди, які відкривалися, – на сході виднівся Вифлеєм, укритий срібною млою, а на схилах крутих гір бедуїни пасли отари кіз…
Трішки історії. Після смерті царя Ірода Великого його син Ірод Антипа успадкував заміський палац, що був розташований на горі на західному березі Мертвого моря. Саме тут, після фатального танцю семи вуалей, виконаного Саломеєю, Антипа наказав обезголовити Іоанна Хрестителя …
А було все так. Пророк Божий привселюдно викривав царя за те, що, покинувши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно жив з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа. За це Ірод наказав посадити пророка до в’язниці. 
А у день свого народження він влаштував бенкет, на який з’їхалося багато знатних гостей. Саломея своїм танцем під час бенкету так догодила Іродові та гостям, що цар пообіцяв їй дати все, чого вона попросить. Саломея ж, за намовлянням своєї матері, забажала — на таці голову Іоанна Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство Пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив Предтечу. Однак, він не зміг порушити дане слово, і наказав стратити Святого Пророка, а голову його віддав Саломеї, котра віднесла її матері. Іродіада ж попроколювала язик Іоанна голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. 
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Саломеєю ще за їхнього життя. Саломея, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала, тепер, немов танцюючи, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перерізав шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову Святого Івана Предтечі. Невдовзі аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод потрапив у немилість римського імператора Калігули. Разом з Іродіадою вони були ув’язнені в Галлії, де померли у злиднях і безвісті.

[b]АЛЬ-КАРАК[/b]
Бути у Йорданії і не потрапити в Петру, приблизно те саме, що японцеві не побачити гору Фудзіяму. Проте від палацу Ірода Великого — це шлях не близький. Але приємний, тим, що дорогою можна відвідати багато цікавих місць. Ну, наприклад, місто Аль-Карак, відоме своєю фортецею, що пов’язана з історією хрестових походів. Фортеця частково відреставрована, всередині є арочні ходи і казарми, кухні та підсобні приміщення, церква, тюремні камери і зали.
У давнину місто було столицею Моава, пізніше, тут жили набатейці, за ними — римляни, візантійці і мусульмани. Але найяскравіша історія фортеці відноситься до періоду хрестоносців у ХХІІ столітті. Саме звідси визволителі Гробу Господнього контролювали торговельні шляхи між Дамаском і Каїром, збиралися податки, які підтримували скарбницю Єрусалимського королівства.
Коли в долині Йордану з’явилися єгипетські мусульманські війська, християнські лицарі укріпили фортецю Карак, щоб звідси контролювати околиці і ефективно охороняти свої кордони. Споруда велична, має сильні стіни і вежі. Незважаючи на потужні оборонні можливості фортеці, її кілька разів намагався узяти Саладдін. Особливо, після порушення договору про ненапад з боку її господаря, знаменитого Ренальдо де Шатільона. Незважаючи на дану ним обіцянку, він розграбував караван мусульманських купців, узяв у полон сестру Саладдіна і безпричинно стратив її.
Після відомої битви при Хаттінгу, Ренальдо полонили. Саладдін власноруч убив його. Потому, після восьмимісячної облоги Саладдін узяв фортецю приступом, але захисників її відпустив з миром у Палестину.
Та у самому місті й досі живуть біляві араби і зберігся район, назва котрого перекладається як «район західних іноземців».

[b]ПЕТРА[/b]
Дорогою, прокладеною ще римським імператором Траяном ми нарешті дісталися до містечка, що носить назву Ваді-Муса — джерело Мойсея. Саме тут пророк виточив воду з каменя для спраглих від довгої мандрівки іудеям. І ми не проминули такої нагоди — умилися у віковічному джерелі. Але у горах, що лежать біля підніжжя цього джерела заховалася ще одна перлина Йорданії…
Взагалі, як ми переконалися, ця країна рясніє археологічними знахідками, від руїн неолітичних часів до розсіяних по пустелі замків усіх часів і народів. Проте справді безцінним скарбом, який прославив Йорданію є саме Петра. Невипадково вона занесена ЮНЕСКО до списку шедеврів світової культурної спадщини. 
(Для того, щоб потрапити на територію цього музею, вам доведеться заплатити 50 динарів – близько $75).
Петра була столицею набатеїв, котрі населяли південну Йорданію більше 2000 років тому. Зі своїх військових постів вони контролювали торговельні шляхи давньої Аравії, брали плату за супровід та захист караванів, завантажених індійськими прянощами і шовком, африканським золотом і слоновою кісткою. Столиця царства стала центром високорозвиненої культури, і водночас — геніальним інженерним творінням із широко розгалуженою системою каналів і дамб. 
Однак царство набатеїв врешті-решт було завойовано римським імператором Траяном, воно втратило своє значення, почало занепадати і безлюдніти. А після кількох землетрусів про нього і зовсім забули. Скарб Сходу дрімав у скриньці пустелі майже сотні років, поки в 1812 році швейцарський мандрівник Йоганн Буркхардт, що опинився в околицях Петри, вмовив бедуїнів показати йому місто. 
Після довгої і незабутньої мандрівки ущелиною, котра веде до самого міста, ви несподівано потрапляєте у казку. Ви раптово зупиняєтеся, ошелешені панорамою відомої на весь світ Скарбниці. Осяяна сонячним промінням, у переливах червоних тонів, перша легендарна пам’ятка Петри, розташована саме на виході з ущелини. Поступово приходячи до тями від першого враження, ви раптом усвідомите велич цієї миті і відчуєте свою причетність до Вічного.
Далі ви побачите ще багато чудових архітектурних творінь —  стародавній театр на 3000 місць, громаду монастиря Дейр, а також невелику усипальницю Аарона, брата Мойсея, споруджену в 13 столітті і багато-багато інших шедеврів.
Ми залишали Петру із почуттям виконаного обов’язку і з жалем, що провели там лише один день. Насправді, щоб ретельно оглянути це місце, потрібно не менше трьох днів.

Наступного дня ми сідали у літак і подумки обіцяли собі, що неодмінно повернемося сюди, щоб відчути ще раз велич і значущість Святих місць йорданської землі, а також, щоб пройти по тих місцях, де не встигли побувати.[/spoiler]
[img]http://forum.agriya.info/download/file.php?id=203[/img][img]http://forum.agriya.info/download/file.php?id=204[/img]
[/quote]

Настройки

Отключить в этом сообщении BBCode

Отключить в этом сообщении смайлики

Не преобразовывать адреса URL в ссылки