Українські прислів'я та приказки про природу
Земля дає все і забирає все
Земля слухом повна
На чорній землі білий хліб родить
Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде
З гори вскач, на гору хоч плачь
Кому счастье служит, тот ни о чем не тужит.
Українські прислів'я та приказки про природу
Земля дає все і забирає все
Земля слухом повна
На чорній землі білий хліб родить
Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде
З гори вскач, на гору хоч плачь
За рідною землею і в небі скучно
Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє
Весняне сонце, як дівчини серце
Сонце на всіх однаково світить
Сонця в мішок не зловиш
Сади деревину — будеш їсти садовину
Кому счастье служит, тот ни о чем не тужит.
З неба зорі хватає, а під носом не бачить
Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
Місяць — батько, зірка — мати, сонце — їх дитятко
Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі
Сонце блищить, а мороз тріщить
Блисне сонце і в наше віконце
А можна якийсь приказки про ліс та поле. Дуже потрібно.Мені подобаються про ліс і природу о ці прислів'я
Під лісом живе, а соломою топить
Не май поля за бовдура, а лісу за дурня
Поле бачить, а ліс чує
Поле має очі, а ліс вуха
Хто полю годить, тому жито родить
Що в лісі родиться, то в дворі згодиться
Як листя жовтіє, ліс і поле смутніє
Слухай, діброво, що ліс говорить
Дай полю гною - дасть хліба вволю
Вогонь вогнем не загасиш
Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн
З водою та вогнем не грайся
Вода з вогнем не товариші
Мокрого поліна вогонь не лиже
З сухого дерева добре вогонь класти
Де дим, там і вогонь
Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять
З-за дерев і лісу не видно
Одно дерево — то ще не ліс
Не привик лис до наших коліс
Слухай, діброво, що ліс говорить
У лісі родився, нічого не знає
Хто в ліс, а хто по дрова
Чий ліс, того й пень
Де що про дерева
Велике дерево дає більше тіні, ніж плоду
Від одного удару дерево не падає
Дерево гнеться, доки молоде
Дерево падає, куди хилиться
Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре радить
Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала
Вітер ламає найбільше дерево
Дерево криве, та яблука солодкі
Криве дерево, але рівно горить.
А це про великий Дуб
Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться
І великий дуб від малої сокири падає
Дуб ламається, а лозина нагинається
Де дуби, там і гриби
За одним разом дуба не зрубаєш
Кожний дубок хвалить свій чубок
Кому счастье служит, тот ни о чем не тужит.
А оце про холод
Холод - не брат і не сват
В зимовий холод кожний молод
Холод не терпить голоду
Холодно, хоч собак ганяй
Мороз зуби показує
Аж шпари зайшли – такий мороз
Мороз пішов поза шкірою
Мороз не велик, та стоять не велить
Мороз, аж скалки скачуть
Мороз і залізо рве та на льоту птицю б'є
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде
Багато снігу в році — багато хліба в тоці
Нема снігу — нема сліду
Сніг сипле мов з рукава
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха
Кому счастье служит, тот ни о чем не тужит.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане
Це не те, що мете, а те, що віє
Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі
Така благодать, що й світа божого не видать
Мороз — не свій брат
Мороз, аж іскри сиплються
Хто на морозі не бував, той і лиха не видав
Уночі тріщить, а вдень плющить
Прырода одному маты. другому - мачухаПриказки є хороші, а є дурні, грубі, розраховані на неосвічених людей.
Ось цю якраз я відношу до таких.
Природа всім мати і всіх однаково любить. Тільки от діти її улюблені, ми тобто несемо зло: вирубуємо ліси, отруюємо річки. Природа захищається від нас. Ось у чому біда наша.
Було б розумно, щоб вчителі в школі, не просто знайомили учнів з прислів'ями, вантажили кількістю, а стежили за їх якістю.
Приказки повинні вчити, це спостереження і досвід наших предків.
Ось така приказка наприклад про природу:
"Трапляється і такий год, що на день по сім погод"
Вибачте, якщо що не так. Просто цю приказку читаю в цій темі вже вдруге.
З гори вскач, а на гору хоч плач
Нема гори без долини
И за горами люди живуть
Було б розумно, щоб вчителі в школі, не просто знайомили учнів з прислів'ями, вантажили кількістю, а стежили за їх якістю.Очень верно подмечено
Приказки повинні вчити, це спостереження і досвід наших предків.
Всем спосибо
Без хмари дощ не приходить
Велика хмара, то малий дощ
Не кожна хмара приносить дощ
Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять
Після дощу буває ясна погода
прислывя про природу, про грибочки, про осеньВ осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає
Назвався грибом — лізь у кошик
Де один грибок, там цілий вінок
Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш
це приказки про землю а не про природу
